Монтаж зливних конструкцій
На присадибних ділянках споруджують спеціальний котлован з використанням будівельних матеріалів. Коли планується використання дачі тільки в теплі дні, і стік з водопроводу на дачі не передбачається, майструють звичайний дренажний колодязь. У ямі для збору води об’ємом 1 кубічний метр стоки розкладаються швидко, і загрози для навколишнього середовища вони не становлять. Непрофесіоналам достатньо вирити невеликий котлован, насипати пісок, гравій, биту цеглу, і після грубого очищення стоки просочуються в ґрунт.
Фундаментальна система відведення вимагає ретельного аналізу території, далеко не всі дачники знають, як зробити злив із застосуванням будівельних матеріалів і інструментів. Вода з будинку направляється назовні через отвори в стіні або фундаменті до вигрібної ями. Труби укладають у спеціальні траншеї та підводять до місця, де буде споруджено котлован. Для самопливного зливу води необхідно враховувати кут нахилу канави: як правило, він становить 2 або 3 см на 1 п/м всієї споруди. Зазвичай використовують коліна, пластикові труби.
Вибір матеріалу та розмір ями
Будь-яка конструкція для зливу води являє собою спеціальне поглиблення, схоже на колодязь.
Її розташовують подалі від будівель (не менше 5 м), і якщо об’єм резервуара значний, то стічна система може служити довго без додаткового очищення, а рівень ґрунтових вод повинен бути не надто високим. Котлован обшивають матеріалами:
- цеглою, каменем;
- шлакоблоками;
- бетоном, залізобетонними кільцями;
- підручними засобами (бочками, автомобільними шинами, шифером).
Дренажний колодязь біля дерев’яного будиночка зараз будують рідко. Навіть при спеціальній обробці він не відрізняється довговічністю. Шлакоблоки — альтернативна заміна цегли. Залізні бочки легко монтувати, але вони швидко піддаються корозії, і через 2‒3 сезони господарі будуть змушені їх міняти. Вигрібну яму роблять на відстані 30 м від колодязів або свердловин, щоб система слугувала довго, а в природні джерела не потрапляли шкідливі речовини.
Після того як місце визначено, розраховують розмір колодязя. Приблизний обсяг стоків із системи водопостачання збільшують у 3 рази, роблять розмітку, але діаметр котловану для зручності трохи збільшують порівняно з попередніми розрахунками. При виборі герметичної, дренажної ями враховується її глибина, щоб колодязь не руйнувався ґрунтовими водами. На практиці не буває ідеального технічного рішення, а власники дачних будиночків намагаються споруджувати прості конструкції з мінімальними витратами.
Корисно буде прочитати:
Облаштування водопроводу на дачі Дачні клопоти неодмінно вимагають постійної наявності води. Це і полив городу, і душ після роботи. А якщо будиночок…Цегляний вигріб на дачі
У господарському арсеналі завжди є підручні інструменти, але якщо хтось ще не встиг придбати необхідний садовий, будівельний інвентар, засоби захисту, то для робіт знадобляться:
- лопати, кельми;
- обмежувачі;
- мотузки, драбина;
- ємність для розчину, відра;
- дренаж: цемент, пісок, гравій, вода;
- плита (залізобетонна).
Перед початком робіт знімають верхній шар землі, його розкидають по ділянці, а на обраному місці копають котлован певного заздалегідь розміру. Цегляну кладку вздовж бічних стін досвідчені дачники завжди робили на легкий фундамент, а між брусками залишали зазори для фільтрації. Нерідко при будівництві використовують міцний природний камінь. Дно котловану наповнюють будівельним сміттям, гравієм. Проміжок між ґрунтом і стінами зазвичай залишають 20‒25 см. З метою безпеки встановлюють плиту з люком і невеликим отвором для вентиляції. Всю конструкцію накривають кришкою, що витримує понад 100 кг, щоб стік води з системи був надійно захищений від нещасних випадків.
Злив для душу
Не всі замислюються над тим, як грамотно організувати злив відпрацьованої води після душу. Одні розбризкують воду по ділянці, інші споруджують відтік у каналізацію, а деякі задовольняються решіткою, через яку використана вода просочується в ґрунт. Але є й інші рішення: вони дозволяють без шкоди для навколишнього середовища та здоров’я мешканців організувати комфортне проживання та відпочинок.
Під душем встановлюють металевий піддон. Його необхідно встановити правильно, тоді оцинкований лист запобігає розмиванню ґрунту під конструкцією. Коли чашу встановлюють безпосередньо на землі, то під нею викопують поглиблення, виходить компактна яма, куди укладають дренажну подушку або бетонують. Трубу, прокладену по траншеї, з’єднують з піддоном, і воду скидають у канаву.
Іноді споруджують місце для мильної води, його розташовують поблизу від кабіни, а не під нею. Копають яму, зміцнюють дно і стінки за допомогою цегли або бетону. Така конструкція не дозволяє розмивати землю.
Корисно буде прочитати:
Незамерзаючі труби для дачного водопроводу Більшості людей, які мають дачі та сади, вода потрібна тільки в теплу пору року. Але деякі дачники проводять там…Надійним пристосуванням вважається влаштування септика, розташованого за кілька метрів від споруди. Його влаштовують неподалік для продовження терміну служби дренажного пристрою, інакше він поступово заповнюється мильною водою, і конструкція швидко приходить у непридатність, особливо коли передбачається зливати великий об’єм. Поруч зі зливом з кабінки душу влаштовують дренажний септик, а стік розташовують з ухилом у напрямку до траншеї, ємності.
Дренажний колодязь
Самостійно змайструвати стічний механізм з душу нескладно, пристосувавши для цього 200-літрову бочку (можна стару). По всій її поверхні проробляють отвори. Розташовують їх у шаховому порядку, дотримуючись правил безпеки (надягають окуляри та рукавички). Перш ніж її закопати, частину бочки розрізають на «пелюстки» біля основи, отримані деталі відгинають назовні, а потім встановлюють у землю, куди укладають фільтруючий шар. Ємність загортають у геотекстиль, через нього добре проникає волога. Зливну трубу вставляють через круглий отвір, пророблений на дні бочки. Такий принцип для відведення води використовують давно, застосовують його і зараз.
Зробити міцним ґрунт котловану допомагають тракторні або автомобільні шини. Між ними укладають цеглу, керамічну плитку, зовні засипають дренажним матеріалом (щебенем, піском, галькою). На бортах шин проробляють фільтрувальні отвори, а трубу вводять у проріз однієї з шин, розташованої посередині.
Іноді через грубе втручання в природні процеси легко порушити її крихку рівновагу. Особливі вимоги висуваються, коли самостійно будується фекальна каналізація, адже відходи життєдіяльності людини небезпечніші, ніж злив з водопроводу або душу.
