Ялівець в дизайні ландшафту (фото)

Одна з сучасних тенденцій в озелененні території — використання хвойних рослин. Різноманітність їх видів і сортів дозволяє вирішувати навіть найскладніші дизайнерські завдання, і сосни, ялини та туї поступово відвойовують «місце під сонцем» на заміських ділянках. Активно застосовується і ялівець в ландшафтному дизайні, фото різновидів якого можна буде побачити нижче.

Ялівець: загальний опис

Ялівець — близький родич кипариса, тільки росте він в більш суворих умовах, ніж його побратим. У дикій природі існує приблизно 70 видів цього цікавого хвойника, але культурними є лише близько 15, серед яких є карлики і гіганти, рослини з компактними кронами або розлогими, сорти з прямостоячими або сланкими стовбурами.

Забарвлення ялівців дуже різноманітне, тут зустрічаються практично всі відтінки зеленого, а також сорти з сизою хвоєю. І, на відміну від більшості колючих побратимів, забарвлення хвої у цього роду змінюється в залежності від сезону року — до осені крона набуває бронзового або бурого відтінку. Форма голок також різниться від виду до виду, а в деяких випадках залежить і від віку чагарнику.

Крім різноманітності форм, у ялівцю є ще один плюс — його невибагливість. Він може рости як на кам’янистих ґрунтах, так і на важких суглинках або бідних поживними речовинами піщаних ґрунтах. Єдине, на закислених або заболочених місцях родич кипариса не приживеться.

Холодостійкість «північного кипариса» залежить від виду, але більшість з застосовуваних в ландшафтному дизайні рослин добре переносять морози, а в укритті на зиму потребують тільки недавно посаджені або молоді екземпляри.

Ще одна приємна особливість ялівцю — його дивовижний аромат. Причому сорти з лускатою хвоєю більш активно насичують повітря фітонцидами, в той час як запах власників голчастих листочків менш виражений.

Більшість представників роду ялівців добре піддаються стрижці.

Види та сорти

У продажу зустрічається близько сотні сортів ялівцю, виведених селекціонерами або отриманих в природі завдяки мутаціям. Найпоширенішими є породи на основі наступних видів ялівцю:

• Звичайний (Juniperus communis) — міцний розлогий чагарник з колючою хвоєю і сизим нальотом на ній. Посухостійкий і виключно морозостійкий.
• Скельний (Juniperus scopulorum) — хвойник родом з Північної Америки. Невибагливий, але віддає перевагу захищеним від вітру місцям.
• Віргінський (Juniperus virginiana) — дерево родом з Північної Америки, в природі досягає гігантських розмірів. Цьому виду не страшні сильні вітри, його деревина дуже міцна. На відміну від більшості родичів, тіньовитривалий.
• Козацький (Juníperus sabína) — чагарник, висотою до півтора метрів. Має лускату хвою.
• Середній (Juniperus media) — досить велика рослина з асиметричною кроною і хвоєю у формі лусочок.

Найпопулярніші різновиди

Хвойники, що використовуються в ландшафтному дизайні, як правило, мають одну важливу особливість — повільний ріст. Ялівці тут не виняток. З усього різноманіття можна виділити кілька найпопулярніших різновидів, які завдяки своїм властивостям підходять для вирішення більшості дизайнерських завдань.

Невисока порода Juniperus chinensis “Стрікта” утворює конусоподібну щільну крону і виростає не вище двох метрів. Гілки вкриті голчастою хвоєю блакитно-зеленого кольору. Ідеально підходить для створення акценту в композиціях, при поодиноких посадках або в якості живоплоту.

До іншої категорії належить різновид Juniperus squamata “Блю стар”, яка рідко перевищує метр у висоту і використовується для оформлення газонів і альпінаріїв. Крім скромних розмірів, особливістю є хвоя дивного сріблясто-блакитного відтінку. Така рослина здатна прикрасити будь-яку композицію.

Сорт Juniperus media “Олд голд”, навпаки, має золотисте забарвлення. Цей різновид також карликовий. Ефектно виглядає при поодиноких посадках на газоні, а також у поєднанні з по-іншому забарвленими хвойниками.

Колоновидні форми

Екземпляри з колоновидною формою крони виразні самі по собі. Вони прекрасно підходять для оформлення алей і створення живоплоту. У композиціях колоновидні ялівці зазвичай займають центральне місце.

Чудово поєднуються з квітучими представниками флори сорту Juniperus chinensis “Олімпія” і “Спартан”, які мають лускату хвою насиченого зеленого кольору. Витонченою кроною сизувато-зеленого кольору володіє порода ялівцю вірджинського “Скайрокет”.

Розлогі та плакучі форми

Своєрідно виглядають розлогі екземпляри, їх зазвичай використовують як рослини-солісти при оформленні галявин, незамінні вони при оформленні скелястих схилів і великих альпійських гірок. У таких рослин діаметр крони часто перевищує висоту. Наприклад, сорти “Блю Альпс” Juniperus chinensis із сріблясто-блакитною колючою хвоєю і “Глаука” Juniperus sabina c сизо-зеленою утворюють досить мальовничі форми.

Трохи окремо стоять породи з плакучою формою крони, наприклад, «Хорстманн» — різновид Juniperus communis, що має пониклі гілки і колючу хвою. Такі рослини добре підходять для оформлення водойм або в якості соліста.

Карлики

Незважаючи на скромні розміри, карликові ялівці не менш виразні. Вони гарні на маленьких ділянках і при створенні невеликих композицій. Незамінні карлики на альпійській гірці, біля ставків, в якості ґрунтопокривних рослин.

Різновиди ялівцю горизонтального завдяки гілкам, що стеляться по землі, ефектно виглядають на газонах і в рокаріях. На кам’янистих схилах часто висаджують сорти “Тамарісцифолія” Juniperus sabina, і “Грін Карпет” Juniperus communis, що утворюють крону у формі плоского купола.

Різноманітність забарвлень

Чагарники і деревця з незвичайним виділяючимся забарвленням привносять жвавості в будь-яку композицію. Наприклад, яскраво-жовтий невисокий “Голд стар” Juniperus media відмінно поєднується з темною хвоєю або листям інших рослин, а до осені він набуває цікавого бронзового відтінку. А сорт Juniperus scopulorum «Мунглоу» є одним з найяскравіших блакитних ялівців і ефектно виглядає в будь-якому оточенні.

Догляд за «північним кипарисом»

Незважаючи на те, що рослини цього роду досить невибагливі і здатні рости практично без втручання людини, все ж існують деякі нюанси.

Поливати чагарники слід тільки в період тривалої посухи, а також в перший сезон після посадки. Підгодівлі рослинам не потрібні.

Місце і час посадки

Зазвичай ялівець висаджують в середині весни або ранньою осінню, але рослини із закритою кореневою системою можна пересаджувати весь теплий сезон. Місце розташування для цього хвойника повинно відповідати деяким вимогам:

• До тіньовитривалих рослин родич кипариса не відноситься, за винятком декількох видів, тому висаджують його на добре освітлених сонячних місцях.
• Місця скупчення води для ялівцю не підходять. Ґрунтові води також повинні знаходитися далеко від поверхні.
• Деяким видам потрібен захист від вітру.
• Ялівцю потрібен простір, тісноту він не любить.

Висадка рослин

Ялівець китайський “Стрікта”

Посадкові ями готують заздалегідь, їх габарити, як правило, вдвічі перевищують розміри кореневої системи саджанців. Слід пам’ятати про інтервали між рослинами — для карликових форм проміжки становитимуть близько півметра, а ось великі екземпляри висаджують в 2-3 метрах один від одного.

Ялівцю підходить практично будь-який ґрунт, бажаний склад залежить від конкретного виду. Великим сортам більше підходить родюча земля, а ось карликів краще тримати на «голодному пайку» — при надлишку поживних речовин вони втрачають декоративність.

Але варто пам’ятати загальне правило для посадки будь-яких хвойних рослин: грунт повинен бути досить легким і вологопроникним. Від цього залежить надходження кисню до коренів і загальний розвиток рослини.

На дно посадкової ями викладають шар битої цегли або гравію, це особливо важливо, якщо ділянка розташована в низині. Далі насипають шар субстрату і поміщають рослину, намагаючись не заглиблювати кореневу шийку. Найкраще пересаджувати ялівці зі збереженням земляної грудки. Яму засипають підготовленим субстратом і рясно поливають водою. Поверхню ґрунту зазвичай мульчують.

Зимівля

Через високу морозостійкість укриття від холоду цим родичам кипариса не потрібно, за винятком недавно посаджених екземплярів. В якості укриття використовують ялинове гілля або нетканий матеріал. В кінці зими, як і всі хвойники, ялівець слід прикривати від сонця — це допомагає уникнути побуріння хвої.

Іноді колоновидні та конусоподібні різновиди страждають від снігу — їх гілки просто не витримують ваги і ламаються, тому такі рослини пізньої осені обв’язують, притискаючи пагони до стовбура.

Корисно буде почитати:

Туя Смарагд та інші в ландшафтному дизайні
Ефектні красуні туї в ландшафтному дизайні по праву займають лідируючі позиції серед хвойних рослин….

Хвороби та шкідники

Іноді при вирощуванні ялівцю трапляються неприємні ситуації — рослини можуть уражатися грибковими захворюваннями і шкідниками.

Найпоширенішою хворобою є іржа — помаранчеві нарости на стовбурах і гілках, які з’являються на початку літа. Вона вражає не тільки ялівець, але й інші декоративні та плодові рослини, тому не рекомендується висаджувати «північний кипарис» поруч з грушами, яблунями та глодом. Уражені ділянки чагарнику видаляють, а рослину обробляють розчином фунгіциду. Як профілактичний захід застосовуються розчини імуностимуляторів — вони підвищують опірність представників флори до хвороб.

Підвищена вологість і низькі температури сприяють появі ще одного грибкового захворювання — шютте. Виявляється воно у вигляді пожовтіння або побуріння торішньої хвої, а в кінці літа на поверхні хвоїнок стають видні чорні круглі нарости. Найбільш схильні до цієї хвороби екземпляри, що знаходяться в тіні. Заходи боротьби включають в себе видалення уражених ділянок і обприскування фунгіцидами.

З комах-паразитів на хвойному чагарнику може з’явитися павутинний кліщ, попелиця і щитівка.

Ознаками появи павутинного кліща є наявність тонкої павутини на рослині і жовті крапки на хвоїнках.

Висихання, опадання хвої, а також відмирання кори можуть бути свідченням присутності щитівок, самих ж шкідників видно неозброєним оком — у вигляді круглих або подовжених щитків розміром близько 1,5-2 мм.

Для боротьби з цими шкідниками застосовуються інсектициди. У разі ураження попелиць, обробляють не тільки самі рослини, але і колонії мурах — адже саме вони «розводять» попелиць. В якості профілактики появи комах використовується обприскування імуностимуляторами і слабкими розчинами інсектицидів.

Рослини-сусіди для ялівцю

Не всі рослини переносять близьке сусідство з хвойними, наприклад, це стосується клематисів, півоній, троянд та інших великих квітучих представників флори. Невеликі ґрунтопокривні рослини, навпаки, прекрасно живуть біля колючих побратимів і допомагають підкреслити їхню красу.

Непоганими сусідами для «північного кипариса» є спірея і самшит, а також різного виду ломикамінь. Чудово поруч з хвойними живуть вересові і гортензія садова, докладніше про яку ви зможете дізнатися тут. Кизильник і барбарис створюють фон для великих хвойних, а деякі злакові доповнюють картину. Також не варто забувати про дрібні квіти.

Звичайно, ялівець добре виглядає з іншими хвойними в ландшафтному дизайні — з гірською сосною або невеликими ялинами, наприклад.

Ще раз про ландшафтний дизайн

Звичайно, можливість застосування ялівцю для оформлення ділянки залежить від загального стилістичного рішення. Чудово підходить ця рослина для садів з правильною геометрією, оформлених в англійському або скандинавському стилі, японські сади або кам’яні композиції також складно уявити без цього хвойника.

Залежно від задуму, «північний кипарис» може виконувати функцію як центральної рослини, так і фону для інших. Виходячи з цього, підбираються форми і забарвлення цього чудового чагарнику.