Кобея лазяча (на фото) в природних умовах зустрічається в тропічних районах Південної Америки. Свою назву вона отримала на честь єзуїтського священика Б. Кобо, який протягом багатьох десятків років вивчав цивілізацію інків у Мексиці. А присвоїв їй назву вчений-ботанік Каваніллес, який привіз її в ботанічний сад Мадрида в 1804 році. І хоча її культивують кілька століть, але в наших садах і дачах цю ефектну ліану можна побачити нечасто.
Вона входить до складу родини Синюхових. Рід цієї рослини налічує близько десятка видів, але для вертикального озеленення та благоустрою використовують тільки один вид – кобею лазячу.
Ця оригінальна в’юнка багаторічна рослина привертає увагу великими ароматними звисаючими квітками, за формою нагадують дзвони, які пофарбовані у фіолетовий відтінок. На самому початку квітки кобеї мають зеленуватий відтінок, потім стають білими, а пізніше – фіолетовими. Але зараз створені сучасні сорти кобеї білої.
Діаметр квіток може варіюватися від 5 до 8 сантиметрів, а їх довжина становить близько 5 см. На численних довгих стеблах (до 4 метрів) вони розташовуються на подовжених квітконіжках поодинці або по 2–3 квітки в пазухах листя. Оригінальний і ефектний вигляд квіткам кобеї надають подовжені тичинки і маточка, які закручуються на кінцях.
Трохи зморшкувате перисте листя, що складається з 3 пар листочків, прикріплюється до численних пагонів один навпроти одного за допомогою живців середньої довжини. На кінці кожного листка є міцний добре розгалужений вусик, схожий на виноградний. З його допомогою кобея прикріплюється до опор і піднімається на велику висоту. Велика кількість розгалужених коричнево-зелених пагонів утворюють «зелену стіну» висотою в кілька метрів всього за кілька тижнів.
Тривале цвітіння починається в липні і триває до перших заморозків. Великі злегка округлі насіння утворюються в невеликій коробочці, покритій шкірястою оболонкою, у вересні. Але повністю дозріти їм у наших умовах не завжди вдається.
Оскільки кобея витримує лише до –5 °C, то її зазвичай вирощують як однорічну рослину. Але можна також зберегти в прохолодному місці (3-5 градусів) кореневище ліани, викопане з грудкою землі. Також кобея прекрасно підходить для контейнерного вирощування і при такому способі культивування її найлегше зберегти, оскільки не треба викопувати і знову садити на наступний рік.
Розмноження
Цю в’юнкову рослину розмножують за допомогою насіння і живців, які зрізають з маточних рослин. Вирощування кобеї з насіння не вимагає особливих знань і сил, але деякі моменти цього процесу знати потрібно. Оптимальним часом для посіву є кінець лютого – початок березня. Посіяні в цей період рослини зазвичай зацвітають в липні. При правильних умовах вирощування від посіву до початку цвітіння проходить 20 тижнів.
Насіння перед посадкою бажано замочити на пару годин у воді, а потім помістити в розчин зі стимулятором для збільшення проростання на п’ять або шість годин. Для цього можна використовувати «Епін», «Гумат-Байкал» або «Енергін».
Після такої обробки насіння розкладають в невисокі ємності, заповнені пухким, поживним, повітропроникним, добре зволоженим грунтом, і засипають невеликим шаром землі від 1 до 1,5 см. Контейнер з насінням накривають склом, прозорим пластиком або плівкою, щоб підтримувати вологість на рівні 100 відсотків. Найкращою температурою для проростання вважається 21 градус Цельсія. Мінімальна температура проростання становить 16 градусів.
-
- Насіння кобеї
Поява перших сіянців відбувається протягом 2-4 тижнів. За цей період обов’язково провітрюють ємності з насінням. Як тільки більша частина насіння проросте, укриття знімають. Для запобігання появи гнилі, цвілі або грибкових захворювань ґрунт проливають Фітоспорином або розчином марганцівки.
Як тільки на розсаді з’явиться перша пара справжніх листків, їх розсаджують в контейнери діаметром близько 12 сантиметрів з опорами. Робити це потрібно акуратно, намагаючись зберегти всі корінці сіянців. Опори для молодих рослин потрібні для того, щоб вони не падали і не чіплялися одна за одну.
Також пророщувати насіння можна на мокрій тканині або папері. Їх розкладають так, щоб вони не стикалися один з одним. У цьому випадку відразу видно, яке насіння живе, а яке – ні. А оскільки схожість насіння становить близько 30 відсотків, то це дозволяє скоротити площі під насіння і витрату ґрунту. Після того як насіння проросте, його висаджують в окремі ємності діаметром близько 12 см і засипають достатньо зволоженим ґрунтом (1-1,5 см). У міру зростання сіянці пересаджують в ємності більшого розміру.
Увага! Варто пам’ятати, що чим краще будуть розвинені саджанці, тим вони будуть потужнішими і швидше зацвітуть.
Кобею можна розмножити за допомогою живців. Їх заготовляють на самому початку інтенсивного росту рослин, які перезимували в прохолодних приміщеннях, а потім були висаджені навесні у відкритий ґрунт. Живці нарізають з пагонів довжиною від 15 до 25 см з декількома парами листя (від 2 до 4) і вкорінюють у вологому піску в трохи затіненому місці. Вкорінені живці розвиваються набагато швидше за рослини, отримані з насіння, але цвітуть вони не так рясно і потужно.
Корисно буде почитати:
Правила стратифікації насінняДуже часто садівники скаржаться на те, що їх посіви не сходять, проблема може бути в тому, що не була зроблена…
Посадка
Місце для вирощування вибирають на ділянках з потужним сонячним освітленням і родючим, пухким ґрунтом. Воно також повинно бути захищене від холодних вітрів і сильних потоків повітря.
Бажано висаджувати кобею лазячу біля стін, що виходять на південь або захід. Добре, якщо в спекотний полудень на рослину буде падати ажурна тінь. Ґрунтові води на місці постійного вирощування повинні розташовуватися на глибині не менше пари метрів.
Ями для посадки заповнюють сумішшю з торфу, піску, перегною і дернової землі. Також в неї додають суперфосфат і добрива для квітів. Саджанці з грудкою землі акуратно виймають з контейнерів, висаджують, прикріплюють до опори і поливають великою кількістю води. Землю після поливу бажано замульчувати перепрілим листям, торфом або деревною корою. Це запобігає утворенню кірки на поверхні ґрунту, зберігає вологу в ньому і не дає рости бур’янам.
У відкритий ґрунт кобею висаджують тільки після того, як минуть останні заморозки. У південній частині Росії це буває після 10-15 травня, а в середній смузі – 10-15 червня.
Пам’ятайте, що молоді рослини категорично не витримують найменшого заморозку.
Між саджанцями залишають приблизно 70-90 см. Для досить важкої кобеї обов’язково потрібна опора у вигляді мотузки, сітки з різних матеріалів або шпалери, докладніше про яку можна дізнатися тут. Спочатку стебла потрібно підв’язувати, а пізніше вони будуть плестися по опорі самостійно.
Якщо відразу після посадки очікується холодна погода або сильні дощі, то землю навколо саджанця потрібно замульчувати сухою травою, а саму кобею краще вкрити декількома шарами лутрасила. Якщо раптом верхня частина пагона трохи підмерзла, то її потрібно вкоротити. З настанням гарної погоди укриття відразу прибирають.
Догляд
Оскільки ця рослина розвивається швидко, вона вимагає великої кількості поживних речовин. Починати підгодовувати кобею потрібно через два тижні після посадки. За цей час культура приживається і починає інтенсивно рости.
Для підживлення в перший місяць потрібні добрива з переважанням азоту, оскільки наростає зелена маса пагонів і листя. А коли почнуть з’являтися бутони, то краще вибирати добрива, де більше фосфору і калію, вони допомагають рослині під час цвітіння.
Поливати ліану протягом усього сезону потрібно помірно, крім дуже спекотних і посушливих днів. У цей час кількість води збільшують, але при цьому потрібно стежити за тим, щоб не було надмірного зволоження.
В обрізанні і формуванні кобея лазяча практично не потребує, але можна видаляти засохлі квітки, щоб рослина не витрачала сили на утворення насіння. А ще потрібно стежити за тим, щоб ліана не обплітала своїх сусідів, що ростуть поруч з нею.
Великої шкоди цій ліані можуть завдати попелиця і павутинний кліщ. При появі попелиці рослину обробляють «Фуфаноном», «Актелліком», «Актарою» або «Банкопом». Обприскування проводять з інтервалом у 2-4 тижні.
Павутинний кліщ – дуже небезпечний шкідник, після нападу якого рослини швидко виснажуються. Цей шкідник найчастіше з’являється під час спекотного і сухого періоду. Щоб запобігти появі павутинного кліща, рослинам потрібно часто влаштовувати душ і не допускати пересихання ґрунту. При появі цієї комахи рослини обробляють «Актеліком», «Фітовермом», «Неороном». Зазвичай проводять дві обробки.
З настанням пізньої осені (до перших заморозків) пагони у куща кобеї обрізають на рівні півметра від поверхні землі, а сильно розгалужений корінь з невеликою грудкою землі акуратно викопують і поміщають на зберігання в прохолодне сухе приміщення з температурою від 5 до 7 градусів. Протягом зимового періоду кущі регулярно оглядають і трохи зволожують, щоб вони сильно не пересихали.
Навесні, коли ще не минули останні заморозки, рослини можна висадити у великі ємності з землею і почати їх пророщувати в світлому приміщенні. А з настанням часу висадки у відкритий ґрунт (травень – червень залежно від регіону) рослини вже матимуть підрослі пагони.
При пересадці з ємності в грунт потрібно зберігати земляний ком з корінням. По її закінченню кущ поливають великою кількістю води, а потім розчином “Корневіна” або іншим стимулятором, який допомагає утворенню дрібних білих всмоктуючих коренів.
Корисно буде почитати:
Подробиці посадки петунії на розсадуПетунія (Petunia) — одна з найпопулярніших квітів, приваблива і досить невибаглива. Дуже ефектно виглядають…
Використання кобеї в ландшафтному дизайні
В озелененні та ландшафтному дизайні кобею використовують для оформлення вертикальних і горизонтальних поверхонь стін, парканів, а також пергол, альтанок і арок. Вона привертає увагу своїм декоративним виглядом, рясним цвітінням, відмінною переносимістю сонця і спеки, а також швидкістю і потужністю росту і розвитку. Ця рослина чудово підходить для створення «зелених завіс» в кафе, на терасах, на лоджіях і балконах, оскільки її можна вирощувати в переносних контейнерах і у великих вазах на коліщатках.
-
- Кобея у букеті
Її можна комбінувати з такими виткими рослинами і ліанами, як кампсис, клематис, жимолость каприфоль, хміль, актинідія, плетисті троянди або розкішні гліцинії, вирощування і догляд за якими вимагає чимало зусиль в нашому кліматі. При цьому обов’язково потрібно враховувати темпи зростання і розвитку цих рослин і кобеї.
Наприклад, хміль і кампсис не поступаються за темпами зростання і агресивністю, тому їх можна висаджувати поруч з кобеєю на відстані від двох до трьох метрів. Не варто давати пагонам цих рослин обвивати один одного, оскільки восени зняти гілки кобеї з колючих стовбурів хмелю або одревеснілих пагонів кампсису буде дуже складно.
Пам’ятайте, що кампсис і хміль мають міцні гілки, які жорстко закріплюються на опорах. Вони можуть підніматися на висоту до 4 і більше метрів. А знімати на такій висоті пагони кобеї з хмелю і кампсису – дуже трудомістка і небезпечна робота.
Гліцинія, клематис, актинідія, жимолость каприфоль і плетисті троянди (рамблери, клаймінги, клаймбери) поступаються в швидкості, потужності і агресивності. Ці в’юнкі культури висаджують на відстані близько трьох метрів від кобеї.
А ще протягом усього вегетаційного сезону потрібно стежити за тим, щоб ця тропічна культура не використовувала в якості опори своїх сусідів по озелененню, а також не заглушала і не затінювала їх. Якщо пагони кобеї починають обвивати гілки і стовбури інших рослин, то їх потрібно акуратно видалити.
Також цю рослину можна використовувати при створенні різних «живих» форм і фігур, які виготовляють з металевої сітки або дроту. Кобею висаджують біля самої основи цієї фігури і прикріплюють пагони до сітки або дроту. Надалі пагони рослини розподіляють рівномірно по всій формі або фігурі.
