Ці рослини можуть виділяти чудовий аромат, квіти бути дивовижними за красою, а плоди – солодкими і приємними на смак. Однак вся ця краса і пахощі приховують смертельну небезпеку, яку несуть з собою деякі рослини. Зовні цілком нешкідливі, вони привертають увагу людини (особливо дітей і тварин), а в результаті контакт з ними може закінчитися плачевно – від подразнення шкіри і слизових до незворотних порушень деяких органів, і навіть – смертельним результатом. Зробимо загальний огляд цих дволиких рослин і розглянемо ризики, що виходять від них.
Агератина найвища (Ageratina altissima)
Агератина, або білий зміїний корінь, містить токсин під назвою тремотол, який, потрапивши в організм людини, призводить до судом, блювоти і серйозних кишкових порушень.
Часто цією рослиною отруюються корови, коні, кози та вівці. Симптоми отруєння у цих тварин – байдужість, постійне схрещування задніх лап або розставлення їх в різні боки, рясне слиновиділення, нерівне дихання.
У людини, яка з’їсть м’ясо отруєної тварини, або навіть вип’є молока корови, яка їла агератину, можуть розвинутися всі симптоми отруєння, і навіть настати летальний результат. На початку XIX століття цю хворобу називали «молочна хвороба», і смертність від неї була дуже висока через нерозуміння причин її виникнення.
Акокантера отруйна (Acokanthera venenata)
Акокантера – це чагарник висотою близько 2 м. Середовище проживання – вологі тропічні ліси Східної та Південної Африки.
Місцеві аборигени використовували отруйний сік рослини, обмазуючи наконечники стріл. Якщо така стріла потрапляла в людину, вона могла померти протягом однієї хвилини.
Її квіти приємно пахнуть, а ягоди солодкі на смак, що приваблює дітей. Всі частини рослини дуже отруйні, особливо клейкий молочний сік, що виділяється акокантерою. У ньому міститься токсин уабаїн. Він здатний викликати алергію, подразнення слизових очей, шкіри та органів дихання.
Аконіт (Aconitum napellus)
Аконіт, або борець клобучковий, це найотруйніша рослина в Європі. У медицині не використовується, тому що навіть найменша доза не є безпечною. Навіть збір коренів і листя аконіту може викликати смертельне отруєння через алкалоїди, що містяться в них, які проникають через шкіру рук. Всього кілька грамів цієї рослини у висушеному або свіжому вигляді можуть бути смертельною дозою для людини.
Корисно буде прочитати:
Види садового бересклетуВсі представники роду бересклетових особливо цінуються ландшафтними дизайнерами за універсальність, невибагливість,…
Отрута аконіту, потрапивши на шкіру, викликає печіння, оніміння, а потім, проникнувши в кров, – галюцинації, сильне збудження, запаморочення і блювоту. Вже через годину після вживання цієї рослини серцевий ритм може порушитися настільки, що людина втратить свідомість і помре.
Беладона (Atropa belladonna)
Беладона (Красавка звичайна) – багаторічний чагарник, що досягає 1-2 метрів у висоту.
Її ще називають Смертельним пасльоном через отруйні властивості. Назву Беладона, або «Прекрасна леді», рослині дали італійці, тому що в середньовіччі багато жінок, щоб розширити зіниці і зробити погляд більш привабливим, втирали сік красавки в повіки.
Квіти і ягоди беладони красиві, і завжди приваблювали дітей і тварин. Але ця краса оманлива через їх отруйність. Вживання всередину призводить до галюцинацій, запаморочень, можливий параліч органів дихання, що призводить до смерті.
Вех отруйний (Cicuta virosa)
Вех (цикута) — багаторічна трава, що росте в болотистій місцевості євразійського континенту. Кореневище за формою нагадує редьку, а від самої трави виходить запах моркви. У всіх частинах рослини міститься особливий токсин — цикутоксин, саме він пригнічує центральну нервову систему і рухову активність. При вживанні всередину будь-яких частин цикути починається запаморочення, блювота, сильні болі і судоми. Може настати параліч і смерть.
Діффенбахія (Dieffenbachia)
Ще одна отруйна рослина, досить поширена, в тому числі в домашніх умовах. Однак багато людей не знають, що цей милий кущик діффенбахії може становити велику небезпеку, особливо для дітей і тварин. Наприклад, кішка, яка надкусила лист цієї рослини, швидше за все, не зможе дихати через сильний набряк гортані, викликаний отрутою діффенбахії.
Якщо отруйний молочний сік рослини потрапить на шкіру, то в місці контакту з’явиться сильне подразнення, а при попаданні в очі можлива сліпота.
У минулому американські плантатори в Південній Америці часто давали рабам, що провинилися стебло діффенбахії, змушували його кусати, що призводило до набряку гортані і язика, а потім людина ще довго не могла говорити. Через цю особливість рослини раби називали диффенбахію «німою розгою».
Дурман звичайний (Datura stramonium)
У російській мові рослина має безліч назв: дивдерево, одурь-трава, колючі яблука, дурнишник. Поширені дурмани по всіх тропіках, субтропіках, кілька видів є і в помірних широтах. Цікава особливість – ці рослини, навіть одного виду, відрізняються одна від одної за ступенем концентрації отруйних речовин. Так, дурман, що виріс на півдні, завжди буде більш отруйним, ніж його побратим, що виріс у північних регіонах з менш родючими ґрунтами.
Ще один цікавий вид дурману – дурман індійський (Datura innoxia)
Батьківщина рослини – Центральна і Південна Америка, звідти вона була привезена людиною і прижилася в Африці, Азії, Австралії та Європі.
Якщо зламати будь-яку частину цього дурману, то буде відчуватися дуже неприємний запах, схожий на протухле масло. А ось його квіти, що розпускаються вночі, приємно пахнуть.
На островах Карибського моря датура широко застосовувалася в магії. Її називали «herbe aux sorciers» – трава чаклунів і «concombre-zombi» – зомбі-огірок. За допомогою дурману аборигени намагалися впливати на психіку людей, які регулярно порушували закон, і перетворювали їх на зомбі. У них зникали всі рефлекси, людина впадала в стан, близький до коми, розум помутнішав, і такий стан міг тривати роками.
Корисно буде почитати:
Гортензія садова або великолистаЧому в квіткових магазинах не продають букети з гортензії? Просто, напевно, вони настільки красиві, що їх шкода…
Кліщівина звичайна (Ricinus communis)
Кліщавина звичайна вважається найотруйнішою з усіх насіннєвих рослин. Форма насіння цієї олійної та лікарської рослини нагадує кліща, звідси і отримала свою назву, від латинського слова ricinus — кліщ. Досить широко поширена в умовах помірного клімату. Її вирощують, в основному, заради насіння, з якого, шляхом холодного пресування, видавлюються отруйні речовини рицин і рицинін, при метаболізмі яких утворюється синильна кислота.
Касторова (або рицинова, кліщовинна) олія, отримана в результаті, використовується в медицині як проносний засіб.
Однак в непереробленому вигляді насіння рицини смертельно небезпечне. Три насінини рослини провокують сильне блювання і коліки. Прийом шести насінин призводить до смерті у дітей, а двадцяти — у дорослих.
Протиотрути від рицину немає, тобто якщо достатня доза рицину вже потрапила в кров, врятувати потерпілого не представляється можливим. Навіть якщо доза отрути виявиться не смертельною, патологічні зміни, викликані рицином, залишаться.
Луносеменник канадський (Menispermum canadense)
Його назва походить від форми насіння, яка нагадує місячний серп. Це дуже стійка ліана, на якій восени зав’язуються невеликі, фіолетово-чорні, округлі плоди. Саме поїдання цих привабливих ягід може викликати сильне отруєння, оскільки всі частини місяцеплоду – отруйні, а особливо його підземна частина.
Наслідками отруєння є спазми, загальна інтоксикація організму, зниження артеріального тиску, сильне блювання, у важких випадках – серцево-судинна недостатність.
Олеандр (Nerium)
Красиве листя і деревина олеандра містять серцевий глікозид, здатний в малих дозах покращувати роботу ослабленого м’яза серця. Однак застосовувати його слід тільки під контролем лікаря. Всі частини рослини отруйні, а передозування глікозиду може призвести до прискореного серцебиття і навіть до зупинки серця.
Якщо довго вдихати приємний аромат квітів олеандра, може початися сильний головний біль, запаморочення. Тому не рекомендується тримати його в маленьких закритих приміщеннях, а тим більше – в спальні або дитячій.
При вживанні рослинних частин (стебел, листя, квіток, плодів) олеандра всередину можуть виникнути сильні болі в животі, блювота, розлад, зорові галюцинації, порушення серцевого ритму і зупинка дихання. А якщо в якості палива взяти деревину олеандра або випити заварений з його листя чай, то, в більшості випадків, це викличе передчасну смерть. Сік рослини, що потрапив на відкриту рану, викликає сильне подразнення. Доторкатися до олеандра бажано тільки в рукавичках, тому що навіть на здоровій шкірі він може викликати подразнення і опік, після дотику слід ретельно вимити руки.
